Парафія Святого Духа подала перші ознаки свого духовного життя 19 січня 1912 року, коли священик Теодор Двуліт відправив чин Водосвяття перед костелом Св.Гавриїла на вулиці Сентер. Згодом у католицькій школі тут були відкриті українські класи, засновано товариство «Просвіта». У 1929 році прибули Сестри Служебниці почали місію виховання української молоді. 23 лютого 1931 року відбулися перші збори парафіян цієї околиці, було вибрано Церковний Комітет і започатковано фонд для будови храму.
Першим парохом став о.Йосафат Тимочко ЧСВВ. У 1934 році було закуплено площу для побудови. За часів о.Йосафата Жана, котрий був короткий час тут парохом, було збудовано парафіяльну залю. Сама будова храму з причин війни та браку будівельних матеріалів розпочалася дещо пізніше.
29 червня 1947 року відбулося посвячення і закладення угольного каменя, котре здійснив Протоігумен оо. Василіян Веніамін Бараник, а вже 7 березня наступного року відбулося перше Богослужіння у новозбудованій церкві. До Святого Причастя в цей день приступило 495 осіб. Урочисте посвящення храму довершив Преосвященний кир Ізидор Борецький 27 червня 1948 року. У 1953 році церква було розмальована мистцем Леонідом Парфецьким, а хори, захристія і притвор- малярем Володимиром Мошинським.
Наші душпастирі
Душпастирями на цій парафії впродовж її існування були: о.Теодор Двуліт, о.Іван Перепилиця, о.Михайло Григорійчук, о.Йосафат Тимочко, о.Григорій Трух, о.Йосафат Жан, о.Павло Гевко, о. Христофор Кондратюк, о.Севастіан Шевчук, о.Маркіян Пасічник, о. Микола Сірий, о.Володимир Вербицький, о.Николай Марків, о.Михайло Горошко, о.Ярослав Гайманович, о.Григорій Онуфрів, о.Лев Чайка, о.Стефан Колянківський, о.Іван Гаврилюк, о. Сергій Ґар, о.Олег Корецький. У вересні 2001 року душпастирем було призначено о.Володимира Вітта.
Парафіяльні організації
На сьогоднішній день при парафії діє відділ ЛУКЖК, котрий очолює п.Маруся Грушовська, котра своїм особистим прикладом та ентузіазмом надихає весь відділ до самовідданої праці на добро нашої парафії. Членкині відділу, не дивлячись на свій похилий вік, невтомно трудяться, влаштовуючи численні імпрези та дбаючи про добробут та красу нашого храму.
Церковний Комітет парафії очолює п. Маріанна Несторович, котра користується великим авторитетом і повагою серед усіх наших парафіян. Разом з своїм мужем Михайлом вони самовіддано і з великою посвятою працюють для добра нашої громади. І не відбувається у нас жодної імпрези чи події, в котрій би вони не приймали найактивнішої участи. Організація і ведення засідань Церковного Комітету, традиційних Куті та Свяченого, організація Бінґа, ведення церковної документації, догляд за чистотою та належним технічим станом церковної будівлі та парафіяльної залі і багато-багато іншого лежить на їхніх плечах. Крім всього, кожної Неділі п.Маріанна долучується до церковного хору, а в будні разом з Марусею Грушовською приходять на Служби Божі приватних намірень та разом з священиком відправляють їх.
Парафіяльне життя
Традиційними стали у нас спільна трапеза, так звана Парафіяльна Кутя, котру ми маємо в час Різдвяних свят, та Свячене, котре відбувається в Пасхальний період, прийняття з кавою та печивом в Неділю по Службі Божій, а кожного вівторка о 13 годині по полудні в нашій церковній залі відбувається парафіяльне Бінґо.
Четверо вівтарних дружинників прислуговують при престолі, а церковний хор своїм співом звеличує недільні та святкові Богослужіння. Пан Стефан Мельник, котрий недавно відсвяткував 90-ти літний ювілей своїх уродин, є найстаришим його учасником і фактично відправляє всі дяківські функції під час Богослужінь.
Наша громада сьогодні
З відомих політичних причин багато молоді виїхало з провінції Квебек, а еміґраційні квоти для бажаючих приїхати до Канади з України є дуже малі. Та навіть тим, що вже приїхали не є легко вивчити дві чужі мови, щоб хоч так-сяк адаптуватися в Квебеку. Тому численність парафіян в Монтреалі і його околицях на протязі довгого часу дуже стрімко зменшується. Більшість наших парафіян віком 70-80 літ.
Втіхою для нас є те, що за останні 2 роки до нашої парафії прибуло з України кілька молодих родин із дітьми різного віку і ми сподіваємося що ця тенденція буде мати своє продовження. Громада гостинно ставиться до них і у всякий спосіб, наскільки це можливо, старається їм допомогти. Тому, здається, вони тут відчувають себе затишно.
Так що, незважаючи на те, що яких 6 чи 8 наших парафіян щороку відходять від нас у Вічність, численність нашої парафії не упадає, а тримається на числі близько 70 осіб.